Русский 0800 50 60 70
Порожньо
Ваш кошик порожній

Твердість по Шору

Твердість — у загальному випадку властивість матеріалу (твердого тіла) чинити опір стисканню та деформації. Фізичні теорії твердого тіла не в змозі описати твердість різних матеріалів через невизначення різноманітних факторів, від яких вона залежить. Тому поняття твердість без вказівки методу та умов вимірювання є невизначеною. Говорячи про твердості, мають на увазі не фізичну постійну, що характеризує матеріал, а одну з величин, виміряну по одному з методів і залежить не тільки від матеріалу, але і від умов і методу вимірювання.
 

З усього різноманіття методів вимірювання твердості металів і сплавів найбільше поширення одержали методи виміру за шкалами Роквелла, Віккерса, Брінелля і Шора. Зазначені методи стандартизовані у всіх промислово розвинених країнах.
 

Застосування різних методів вимірювань твердості матеріалів обумовлене механічними властивостями матеріалів і конструктивнотехнологічними особливостями виробів.

Більш детально зупинимося на вимірюванні твердості методом Шора. Даний метод був запропонований в 1906 р. американським промисловцем А. Шором (A. Shore) і отримав широке поширення при оцінці твердості гумових та полімерних виробів.
 

Вимірювання твердості гуми та гумових виробів здійснюється методом визначення їх твердості від 0 до 100 одиниць по Шору А Сутність методу полягає у вимірюванні опору гуми занурення в неї індентора із загартованої сталі.
Вимірювання твердості полімерних матеріалів, зокрема поліуретанів, здійснюється методом визначення їх твердості по Шору А і Шору D.
 

Твердість поліуретанів вказується цілими числами від 0 до 100 з літерами А чи D.
Визначення проводиться за шкалою Шор А і Шор D згідно стандарту DIN 53505. Під твердість по Шору розуміється опір матеріалу втискування наконечника певної форми під дією сили тиску пружини. Чим більше число, тим вище твердість. Буква А визначає більш м'які значення, буква D — більш тверді, причому області перетинаються.