Русский 0800 50 60 70
Порожньо
Ваш кошик порожній

Корисне

Твердість по Шору

Твердість — у загальному випадку властивість матеріалу (твердого тіла) чинити опір тиску та деформації, проникненню в нього інших твердих тіл. Фізичні теорії твердого тіла не можутьі описати твердість різних матеріалів через невизначену кількість факторів, від яких вона залежить. Тому поняття твердість без вказівки методу та умов вимірювання є невизначеною. Говорячи про твердість, мають на увазі не фізичну сталу, що характеризує матеріал, а одну з величин, виміряну по одному з методів та залежну не тільки від матеріалу, але й від умов та методу виміру.
З усього різноманіття методів вимірювання твердості металів та сплавів найбільше поширення одержали методи виміру за шкалами Роквелла, Віккерса, Брінелля й Шора. Зазначені методи стандартизовані у всіх промислово розвинених країнах.
Застосування різних методів вимірювань твердості матеріалів обумовлене механічними властивостями матеріалів та конструктивно-технологічними особливостями виробів.
Більш детально зупинимося на вимірюванні твердості методом Шора. Даний метод був запропонований в 1906 р. американським промисловцем А. Шором (A. Shore) і отримав широке поширення при оцінці твердості гумових та полімерних виробів.
Вимірювання твердості гуми та гумових виробів здійснюється методом визначення їх твердості за шкалою від 0 до 100 одиниць по Шору А. Сутність методу полягає у вимірюванні опору гуми занурення в неї індентора із загартованої сталі.
Вимір твердості полімерних матеріалів, зокрема поліуретанів, здійснюється методом визначення їх твердості по Шору А та Шору D.
Твердість поліуретанів вказується цілими числами від 0 до 100 з літерами А чи D.
Визначення проводиться за шкалою Шор А та Шор D згідно зі стандартом DIN 53505. Під твердість по Шору розуміється опір матеріалу втискування наконечника певної форми під дією сили тиску пружини. Чим більше число, тим вище твердість. Буква А визначає більш м'які значення, буква D — більш тверді, причому області перетинаються.